Дівчина з Прикарпаття, вчилася в столиці, вийшла заміж за вірменина - все добре, весіллє гуляло, горівка лилась і т.д. Молоді поїхали жити у Вірменію. Пройшло 5 років, приїхали молоді в гості до батьків на Україну. Радості стільки, сусіди-родина зійшлись, гостина повним ходом - донька із зєтєм приїхали!
Коли гостина вже перейшла за північ, дочка кличе тата до літньої кухні - поговорити.
- Тату, мушу Вам щось сказати таке... У мене є проблєма...
- Яка, доню?
- Тату, мій чоловік мене "грає"....
- Йой доню, та хіба то проблєма? То так світ устроєний, є жінки, є чоловіки, так Бог сотворив! Так має бути.
- Тату, але у мене все їдно проблєма!
- Ну яка ще?
- Він мене "грає" по штири рази на день!
- Йой! Та хіба то проблєма?! Він молодий, моцний, горєча кров! Я би й сам хтів так, але не годен. То не проблєма доню, єнша би сі тішила з такого хлопа!
- Тату, але у мене таки проблєма!
- Що ще?
- Він мене "грає" в дупку.... Скажіт йому щось!
- Таааак... Тут, розумієш, таке... То є Кавказ, то є діти гір, то є своє щось національне... От у нас - коломийки-вареники, а у них от таке... Мусиш розуміти, ти вийшла заміж і там жиєш!
- Тату, але у мене дупця раніше була як десять копійок, а тепер як п'ятдесять!
- Доню! То ти хочеш, аби я за сорок копійок з зєтєм си сварив??!!
|